Календарь
«    Ноябрь 2017    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930 

Популярное
Партнеры сайта
Опрос
Яку рибу ви найбільше любите ловити???

карась
Карп
Сазан
Плотва
Окунь
Сом
Лящ
Головень
Судак
Жерех
Уклейка
Минь
Щука
Форель
Таймень
Гірчак
Товстолобик
Червоноперка

Ловля на річці Покша
В свою відпустку ви запланували відвідати озера і річки в Єкатеринбурзі? Тоді рекомендую ознайомитися з ними через сайт www.ekmap.ru, на сторінках цього сайту можна дізнатися масу корисного про ці водоймах, а також дізнатися, як до них дістатися.

Ось і ще один день проструілась в лісових берегах моя річка Покша. Завечерело. Тихо на річці. Так тихо, що ляпанець блешні здається щучим сплеском. Річка мов зупинилася, заморену спекою. Вода вже не відливає синню, зробилася немов сталева. Але вечірня зорька тепла цю сталь. Прошелестіли кулики, тріснули крильцями бабки синьо-чорні; у траві біля берега схлюпнулась велика рибина міг бути головень, а міг і язь ... Покша обрамлена вербами, вільхами, а ярусом вище соснами, ялинами, березами.

Ловля на реке Покша Над рікою не поспішаючи пролетіла довірлива птиця чайка. Гостріше розливається запах води, іван-чаю, вербової листя. Тиша така єдина, загальна, що не хочеться змахувати спінінгом і знову посилати блешню за щукою. Навіть піщинка в барабані котушки, подзвонюючи, дратує ...

І тут звідкись зявився і став Запливаємо в русло туман, попелястий, росний. Туман ще не осмілів, насувається не щільно валом островами. Це попереду. А озирнувся назад потонула в тумані закрут Покші.

Ловля на реке Покша Над вечірньої річкою, розсікаючи клуби туману, понеслися посвист іволги. А на лівому березі, в ялинниках, загулькал, при-станивая, вяхирь.

Осіння річка річка без таємниць. Вода прозора, чиста, холодна все видно: корчі, камінчики, буру траву на дні, пісок, старі дерева. Закинув вудки нема чого поплавці вартувати.

Ось прийшли окуні в смугастих тільняшках. Подивились на червяків, засміялися окуні: Е, дядько, ми ситі! Виляють хвости, гребуть плавники повз. І ще зграї чотири проходу, і у тих на носах те ж саме написано.

Рибальське щастя в чому воно? Невже в тому, щоб принести ляща, десятка півтора окунів?! Та бог з ним, з уловом! Ось піду по всіх заповітних місцях да подивлюся, яка риба там ходить. На свободі. У рідній стихії ... Скажете, це дитинство? От і славно! Нехай в людині живе дитинство. Адже дитинство це здивування і відкриття. І радості. Найчистіші на світі.

Вудки змотані, і я крокую берегом річки. Тут, у старій верби, брали окуні. Скільки ж їх! Плавають, прогулюються. Ось два лаптя зійшлися ніс до носа. Обговорити майбутні зимові справи? .. А цей ну, справжній агресор, так і норовить зачепити хвостом свого маленького сусіда!

А куди мчить ця зграйка окунів? Якщо не загальмує вчасно, то бути їй на березі. Ні, як по команді, круто розвернулася до корча. І зупинилася, не ворушачи ні хвостами, ні плавниками.

Навесні, побушував досхочу, річка відібрала від берега крихітний острівець. І ось в прохід між острівцем і берегом занадилися ходити голавли. Дуже обережна, статечна риба! Треба стати за кущі, і тоді побачиш, як здоровенні, срібно-сині голавли з вогнистими плавниками йдуть проти течії.

Ловля на реке Покша Немов вода відшліфувала тіло рибин. Голова красива, а в корпусі стрімкість. Сильна риба. Горда риба. Великі клені ходять поодинці. Рідше парами. Вони немов розуміють свою велич, і кожен ніби хоче покрасуватися перед тобою в поодинці.

У мірошницьких вирах (тут колись, ще до війни, стояв млин) водяться щуки. Коли я підійшов до виру, щось сильно хлюпнула біля протилежного берега. Довелося почекати, поки я побачив сріблясто-жовто-зелену щуку. Вона йшла стрімко. Красива і страшна. Торпеда і гроза річки. Час від часу щука відкривала пащу і пускала бульки. Напевно, їй не подобалася кришталева чистота води в річці: далеко помітна всій рибі. А нишпорити, довго ганятися за здобиччю не в характері щуки.

Я крокував до своєї хаті весело. Сусід Лев Володимирович зупинив.
А улов?
У річці. Зрозуміло, я не сказав йому, що на річці займався тим, що розглядав риб.
Ну, підемо, я дам тобі на Жаренко. З ранку наловив у своєму ставку карасів. Підросли за літо.
На початку літа Лев Володимирович ловив карасів в болотних озерах і саджав у свій ставок.
Він викидав карасів, широких, золотистих, прямо на траву, кажучи:
Юшка з карася , можна сказати, мізерна, а от підсмажити в сметані царська їжа. Я читав, Петро Перший карасів з нашого Чухломського озера вимагав доставляти йому живими, в коші. І возили.

Сніжок похрускує під ногами. Підпираючи пешней, я спустився з горба до тихої без рибячих сплесків, без хвиль, без дзюрчання струменів річці Покше.
Покша в білих берегах якась незвична, задумлива. І вгору за течією і вниз за течією крижані зберігає, тільки ближче до серединці відкрита вода, сталева і навіть чорна, в якій не відображаються ні небо, ні прибережні вільхи і ялинник. Лід біло-зелений з нерівними краями, облямованими тонкою ніжною білою-синьою бахромкою. Крижана бахрома купається у воді.

Ловля на реке Покша Лід ніким не випробуваний, немає слідів. Де ж знайти підходящий бочажок, щоб в перший раз половити окунів з льоду? На Кінської ямці? На купалку? На Воронці? .. Не обійтися без розвідки, і ось ми з Сигналом (Сигнал теж поки не визнає річку, часто зупиняється, придивляється, принюхується, ужімаясь, з побоюванням забігає на лід і тут. Же вискакує на берег) ведемо пошук. Продираємося заростями голого лозняку, мнемо тендітні очерети й жорстку буру осоку.

Запах морозного снігу бадьорить.

В який уже раз я переконуюся, що лід тонкий, з одного замаху проколює його пешня. Тільки в бочагах, де рух води спадає, берегової лід тримає мене, та й тут треба бути напоготові.

Там і сям в річці, немов шкури білих ведмедів, на острівцях надійно заліг сніг. Бура куга поникла, світло-жовтий очерет з сивиною на мітелках. Камені над водою теж в новеньких білих чепцях. Без листя лозняком на берегах відразу поскром-нелінійної, втратили свою загадковість. Все несхоже: і берега, і річка. Всі Стало строгим, чітко вираженим і холодним.

З берега на берег ліниво перелітають ворони; здається, вони сплять на льоту, поскрипівши сердита сорока, і її різкий голос довго розсіюється над річкою.
Несподівано пробилося, прокопали і встало над лісами і рікою сонце жерстяно-холодний білий кружок. Навіть дивитися страшнувато на біле сонце.
По всьому видно, що Покша взяла собі відпочинок. І надовго.
Переглядiв: 11-09-2015, 18:08
Сайт о рыбалке. Всех прав не защитишь